Не буде вічного ніколи?…

Не  буде  вічного  ніколи,
й  сансари  завершиться  коло,
як  кожний  день  -  не  без  уроку,
то  досвід  матимеш  нівроку
так  вибір  -  гарний  чи  поганий
нас  наближає  до  нірвани.
і  кожна  зустріч  -  недаремна  -
хоч  був  ти  збурений  чи  чемний
і  всі  близькі  -  то  не  назавжди
це  висновок  простий  і  справжній…

То  як    пом’якшить  розставання
знання,що  зустріч  -  не  остання?
що  прийде  інше    і  барвисте
віршем  новим  на  аркуш  чистий?
коли  ти  за  коханням  тужиш
то  думати  -  блюзнірство,  друже,
що  світ  нові  поля  засіє
(хтось  прийме  це),
а  я  не  вмію
як  в  казці,  піною  морською
готова  стати  у  прибої
щоб  ще  торкатися  до  тебе
під  спільним  життєдайним  небом…

Та  бережуть  тривожну  душу
ті,хто  закони  не  порушить
перечекають  з  нами  грози
допоки  вивільниться  розум
щоб  ми  могли  і  захотіли
повірити  у  власні  сили
і  жити  з  раною  у  серці
і  з  тим,  що  вже  не  хочем  стерти…

Повільно  тихо  обережно
без  спротиву  і    застережень
прийдем  до  того,  що    людина
в  величнім  задумі  -  частина
хоч  існування  -  швидкоплинне,
вона  одна  -  безмежно  цінна
переживає  досвід  кожний
як  тільки  витримати  може.

©  Олена  Зінченко  10.04.2023

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979786
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.04.2023
автор: Zinthenko Olena