Не буде вічного ніколи,
й сансари завершиться коло,
як кожний день - не без уроку,
то досвід матимеш нівроку
так вибір - гарний чи поганий
нас наближає до нірвани.
і кожна зустріч - недаремна -
хоч був ти збурений чи чемний
і всі близькі - то не назавжди
це висновок простий і справжній…
То як пом’якшить розставання
знання,що зустріч - не остання?
що прийде інше і барвисте
віршем новим на аркуш чистий?
коли ти за коханням тужиш
то думати - блюзнірство, друже,
що світ нові поля засіє
(хтось прийме це),
а я не вмію
як в казці, піною морською
готова стати у прибої
щоб ще торкатися до тебе
під спільним життєдайним небом…
Та бережуть тривожну душу
ті,хто закони не порушить
перечекають з нами грози
допоки вивільниться розум
щоб ми могли і захотіли
повірити у власні сили
і жити з раною у серці
і з тим, що вже не хочем стерти…
Повільно тихо обережно
без спротиву і застережень
прийдем до того, що людина
в величнім задумі - частина
хоч існування - швидкоплинне,
вона одна - безмежно цінна
переживає досвід кожний
як тільки витримати може.
© Олена Зінченко 10.04.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979786
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.04.2023
автор: Zinthenko Olena