Двір широкий, за ним - пліт,
Біля плоту грівся кіт.
Півень ходив по плоту
І горлав: "Ку-ку-рі-ку!"
Раз до плоту із ліска
Лиска хитра підійшла.
Чемно з півнем привіталась,
Поклонилась, засміялась...
Потім тишком - нишком стала,
Й дуже лагідно сказала:
"Гарний, друже, голос маєш,
І чудово ти співаєш.
А чи зможеш заспівать
Так, як батько твій співав?
Він був гордий й гарний дуже,
І до співу не байдужий.
Він, як ти, тут теж стояв,
Одну ногу піднімав,
І ще й очі заплющав,
І співав, співав, співав!"
Півень, звісно, загордився,
На лисицю подивився,
І до неї чемно дуже,
Сказав щиро й не байдуже:
" В цьому дивного нічого,
Я ж похожий теж на нього,
І співаю я нівроку."
І підняв одну він ногу,
Ще й заплющив свої очі,
І крильми змахнув охоче,
Загорланив що є сили:
"Ку-ку-рі- ку! лиско мила!"
Та ж підскочивши щосили,
Швидко півника схопила,
Понесла до лісу сміло,
Бо ж поснідати хотіла.
Півень теж був не дурак.
І сказав лисиці так:
"А матуся твоя мила,
Коли снідати хотіла,
То не так, як ти робила!
Справжня то була лисичка,
Була в неї гарна звичка:
Перш ніж здобич розірвати,
Вміла весело співати!"
І лисичка піддалася:
"Я вся в неї удалася!"
І хоч снідати хотіла,
Очі вмить вона закрила,
(Теж співати захотіла).
Пащу широко відкрила,
Натужила усі сили,
Та ж співать вона не вміла,
Лиш хрипіла й жебоніла.
Півень тільки цього й ждав,
Крильми швидко замахав,
І підстрибнув, підлетів,
І на дерево він сів.
Облизалася лисиця:
"Це ж нікуди не годиться!
Півень мене обдурив,
Як же він таке зробив?"
І сумна вона й сердита,
Почвалала, як побита,
Півня вже їй не дістать,
Тож пішла голодна спать...
От тобі й ку-ку-рі-ку,
Він науку знав таку:
"Будеш добрим - проковтнуть,
Будеш хитрим - не візьмуть.
То ж живи, поживай
І науку здобувай!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979790
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.04.2023
автор: геометрія