***

вертаючись  до  тих  самих  часів
але  з  думками  віку  в  сьогодні  
розумієш,  що  зрештою,  все  так  і  є
життя  насправді  вже  йде,  як  йде
ми  перетинаємо  багато  стежок  та  полів,  
але  падаємо  в  минуле  безодні

здаємося  в  обійми  цілих  спогадів,  
і  ніби  пишемо  власну  історію,  
іноді  з  неправдивими,    своїми  фактами.
а  від  настирних  думок  бігти  нема  куди
і  так  поринаємо  у  вир  плинних  днів,
що  вперто  віримо  у  створену  нами  теорію

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979792
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.04.2023
автор: Яна К