На базарі у столиці навкруг люд блукає,
А стара циганка Роза поміж них мелькає.
-Гей красівий, молодий!Дай-но погадаю!
Оп! І перстень золотий із руки зникає.
-Точно кажу порча є, можу відробити!
Сто долярів приготуй,скажу що робити!
Там на карти вже кида, де м’ясом торгують.
-Скоро жде тебе біда, хай усі почують!
Жде тебе казьонний дом, ділові папери,
Бачу буде чорний гроб,а далі… Ой нене!!!
Бідний дядько посивів, за таке почуте,
-Добре,-Роза тут кричить-Що я зараз тута!
Я тобі допоможу, це прокляття зняти,
Десять тисяч принесеш, будем відробляти!
Бачить Роза, по базарі дівка йде, аж скаче.
Губи, мов налиті вишні, шмотки від Версаче.
Руса коса до пояса, сумка із грошима,
В Рози руки затряслися:-Почекай, дитино!
Та не бійся дівчинонька,я всю правду скажу,
Жде тебе любов, багатство,дай руку покажу.
Зупинилася красуня, помешкала трошки,
Простягнула праву руку,циганці ворожці.
-Чоловік у тебе буде,красівий, багатий,
А як ручку позолотиш, буду ще гадати!
Посміхнулась молодиця:-Щоб гроші віддати,
Треба вам моє ім’я просто відгадати.
Роза чує запах грошей:-А чого гадати?
Звати тебе… Сюзанна..! Ну, що я багата?
А та дівка, як зарже басом, як ніколи.
-Звуть мене усі кругом…трансвестит Микола!!!
23.01.2022р. Олександр Степан.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979793
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.04.2023
автор: Степан Олександр