Звідки в нас беруться мрії,
Сподівання та надії?
Із потреб та із бажань,
З наших прагнень, вподобань.
А чи дім вони свій мають?
Де вони в нас проживають?
Їхній дім усе життя –
Наші думи й почуття.
А який їх сенс в них жити?
Щоб могли ми їх здійснити?
Що ж потрібно, щоб здійснити?
Слід для цього нам робити.
Адже прагнення та мрії,
Сподівання та надії,
Всім відомо цілий вік,
Не здійсняться в нас повік
Без роботи. Слід робити,
Щоб в життя їх утіли́ти.
Слід не гаяти-втрачать
Час, а треба працювать
Попри труднощі, незгоди
І завади, й перешкоди…
Через них спиняти хід
Не потрібно нам, а слід
Їх у тую ж мить долати,
А найкраще – обминати,
Як можливість є така,
Щоби доленька гірка
Нас зненацька не застала,
Щоб вона в нас не настала
Ані нині, в цей же рік,
Ні в наступний, ні повік,
Щоб вона нам не являлась,
Навіть щоб не наближалась,
Нас забувши назавжди.
Та, мій друже, ти не жди,
Що само все це собою
Станеться у нас з тобою,
Наче в казці, мов у сні.
Звісно, що ніколи, ні,
Не було й не буде цьóго
Дива-чуда чарівного.
Ні, не може тáк здійснитись.
У життя воно втіли́тись
Може, до того прийде́м
Лиш тоді, як докладем
Певних ми зусиль, всяк знає.
Та чи кожен докладає
Тих зусиль у певну мить,
Щоб задумане здійснить?
Тут питання виникає.
Відповідь же, певен, знає,
Ніде правди тут ховать,
Довго думати-гадать,
Кожен з нас. Хто діє, робить,
Той, звичайно, і заробить
Те, що дійсно заслужив
За усе, що він зробив,
Як не зараз, потім, згодом,
З часу неупинним ходом.
Євген Ковальчук, 12. 05. 2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979811
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.04.2023
автор: Євген Ковальчук