Бентеги, роздуми тяжкі
навіяв світ омани.
Думок послабивши віжки,
ранковий Буг в тумані
у вогкій тиші слухав я,
вдивлявся в сивий безмір.
В очеретах, - я чув, - стоять
січовики кремезні...
Тютюн у люльках пихкотів,
немов туман в тумані.
Я бачив бузьких ватажків,
козацьких отаманів...
Ранковий Буг, неначе Стікс.
Ось човен, перевізник.
Та рано ще на інший бік -
ні знань, ні звань, ні візи.
© Сашко Обрій.
24.12.22
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979876
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.04.2023
автор: Олександр Обрій