Йому кидали під ноги пальмовії віти,
Осанна. Царю, Його величали...
Милула лише одна неділя
Ці ж самі люди Його розпинали.
Ось такий світ і сьогодні,
Він з того часу не змінився,
Своїм гріхом ми й досі розпинаєм,
Того хто кров свою за нас пролив.
Сьогодні там на Сході в нас війна,
Гинуть за нас найкращі патріоти,
Нам би покаятись і щиро помолитись,
А ми знову чомусь Ісуса розпинаєм.
Не молимось за воїнів, за владу,
Воюємо чомусь ми між собою,
А владі цього лише й треба,
Їм до страждань наших байдуже.
О, якби всі можновладці покаялись
В своїх тяжких гріхах нарешті
І не стикали знову нас лобами,
Ціліші б ми були із вами.
Дай мудрості усім нам Боже,
Дай єдності у ці нелегкі дні,
Дай мати щиру віру в Тебе
І не загинути у цій війні.
02.04.2023 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979890
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.04.2023
автор: Марія Романюк.