Мисливські байки оживають,
Нечувані звірі бувають.
З пащ смерть вони випускають,
В попелищах сліди полишають.
Люди цим жахом нажаль управляють,
Стадо безумне в залізо вбирають.
Орди моголів, пустелі ростуть,
Хтось вже горить, когось іще вб'ють.
Ви в це не вірте.
Все це байки.
Впевнено дійте,
Влучність свою на них перевірте.
Комусь же з руки,
Щоб орди ці йшли.
Мисливські байки.
Рибки у сіті давно запливли.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979971
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.04.2023
автор: oreol