Я по вустах читаю кожне слово
Що хочш сказати друже ти, мені.
Хай буде у тебе все, суперово!
Цвіте душа, як вишня навесні.
А душа-то дзеркало твого лиця
Для ближнього -джерело любові.
І страждає від людських гріз без кінця
Прагне висоти, ласки у слові.
Душа -Богиня земна ,неземна
Не кидай слова колючі у спину.
Хай в ній панує весна ,не зима
Не тішся, коли вона ллє сльозину.
Душі потрібно багато сонця,
Увага,ніжність і приємна мова.
Вона ,як Лілія біля віконця
Розпускає пелюстки від півслова.
Душа ,наче маленька дитина
Шукає тепло, щоб цей світ любити.
Перед всіма в боргу, завжди винна
У цім світі жорстокім, вчиться жити.
Люди озвіріли, стали дикі-
Зопалу словом поріжуть , як ножем.
Кажуть ,що є всесильні, великі
І несуть тобі хмару дум -вантажем.
Душа ,молиться на вервичці зір
Щоби цвісти під сонцем, а не тліти.
Під зоряним дощем у синіх гір
шукає небо , щоб цей світ любити.
Душа ,то є зелена планета
Святиня ,храм у якій живе Господь.
Вона вершина ,скеля - поета
Без неї- ми, мертві... гине наша плоть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979992
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.04.2023
автор: Чайківчанка