І знов не те
всього лиш мить непевна
в котру , здається , безлічі думо́к
немає місця
прихистку немає
немає теплоти дівочих рук
лише́нь слова
і віковічний смуток
лиш те
чому давно пора піти
загинути
у просторах всесві́ття
забути шлях
до серця мойого́
Та миті ці
що спогадом лукавим
тривожать сьогоде́ннії думки
чомусь не йдуть
чомусь блукають поряд
ота́борившись навіки́
І не забути
не змінити долі
не розірвати Го́рдія вузли
а жити
сьогоденням , що з минулим
єдиними нитками
в полотно.
2013 рік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980019
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.04.2023
автор: Лана Краска