Біла чапля, мов смуга,
поволі кружляє над Бугом,
Біла смуга життя мого
зринула, скинувши біль.
Біла птаха крилом повела
і розвіяла тугу.
Розляглася над Бугом,
мов долі пречистий сувій.
Чорний крук прошмигнув
наді мною, над скелею, світом,
завернувши у рік,
що учора в мені відболів.
Чорний крук понад Бугом
лиш крякнув... і зник, наче вітер,
мов непрохане лихо,
згубився в глибинах полів.
Чорно-біле життя
тихо скресло, мов крига, над Бугом.
Розлетяться птахи,
з ними смуток майне вдалині.
Ява барвами зблисне,
немов чудернацький папуга.
Тільки чаплі над Бугом
ще довго біліти в мені...
© Сашко Обрій.
05.01.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980037
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.04.2023
автор: Олександр Обрій