ПРОПАХЛА ПОРОХОМ
Пропахла ворогом вже шапка,
І комуфляж увесь пропах,
Тобі бува нестерпно важко,
Й не за́вжди спокій бачиш в снах.
Тобі несолодко буває,
Та ти за неньку у бою́,
І день, і ніч орда стріляє
Роками в нашому краю́.
А ти стоїш… стоїш, солдате,
Стоїш за нас і рідний край,
Пішов Вкраїну захищати…
Вона ж була́, неначе рай.
Нема споко́ю, рвуться міни,
З усіх боків стріля орда.
Із міст вже привиди й руїни,
Прийшла із ворогом біда.
Та ти стоїш і не здаєшся,
А відпочить ідеш в бліндаж,
І з нього далі в бій ти рвешся,
Орді ти неньку не віддаш.
Вже й шапка порохом пропахла,
І біль за край наш у очах.
Щоб ПЕРЕМОГА вже запахла.
Жага свободи – на руках.
14.04.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980206
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.04.2023
автор: КОРОЛЕВА ГІР