Про хитрість жанру рецензії. Cтаття


Хитрість  жанру  рецензії  –  яка  відома,  але  про  яку,  видимо,  часто  вважають  за  краще  забувати  –  полягає  в  тому,  що  відзив  зажди  –  не  про  один  предмет,  а  про  два.  У  ньому  характеризується  і  те,  про  що  рецензія,  і  сам  рецензент.  Можливо,  саме  він  –  найбільше.


Рецензія  може  бути  анонімною?  –  так,  але  абсолютно  анонімною  вона  не  буде,  якщо  дається  за  чиїмось  дорученням.  Може  бути  за  певною  формою,  у  формі  плюсиків-мінусиків  у  відповідь  на  певні  питання?-так.  І  все  одно  зазначена  особливість  зберігається.  Бо  роль  рецензента  –  це  роль  судді,  і  вона  стимулює  самолюбство.  А  самолюбство  спонукає  відключати  застереження:  “Я  можу  помилятися”.    Навіть  за  моїх  досвіду  та  кваліфікації.

Рецензія  не  лише  про  те,  добрий  чи  поганий  рецензований  предмет,  підходить  він  чи  ні  для  якоїсь  цілі.  Вона  ще  й  про  те,  як  рецензент  обирає  між  формулюваннями:  “це  краще  було  б  доопрацювати”  і  “це  потворно”,  “це  мені  подобається”  і  “я  від  цього  в  захваті”  (і  іншими).

Рецензент  зовсім  необов’язково  чесний  –  про  це  також  слід  пам’ятати,  не  зашкодить,  —  та  помилятися  з  якихось  причин  може  завжди.  Тому  в  світовій  історії  відомі  приклади  негативних  рецензій  на  шедеври.  Або  на  ті  твори,  які  згодом  було  визнано  шедеврами,  —  може,  визнано  навіть  тими,  хто  спочатку  їх  засудив.  І  добре,  якщо  ці  люди  встигли  передумати.  Для  кого  добре?  –  і  для  рецензованого,  і  для  них.

Дуже  знаменитий  сонет  130  Вільгельма  Івановича  про  ту,  чиї  очі  не  схожі  на  сонце  –  теж  може  розглядатися,  окрім  іншого,  як  приклад  позитивної  рецензії,  тому  що  написаний  саме  за  тим  планом,  який  для  таких  рецензій  прийнятий.  Перераховуються  недоліки,  та  остання  фраза  вирішальна.  Предметів  відзиву  тут  насправді  три.  Окрім  героїні,  ще  й  сам  автор,  тому  що  це  –  зізнання  у  любові:  я  тебе  кохаю,  люба,  саме  такою.  Дочитай-но,  зачекай  лаятися  –  кохаю.  І  третій  предмет  –  інші  поети,  які  вдаються  до  хибних  порівнянь  (ось  для  них  ця  рецензія  негативна).

Стиль  рецензії  може  залежати  від  її  призначення.  Мені  особисто  подобаються  рецензії  у  соцмережах  у  стилі  “лист  другові”.  Я  прочитала  це,  я  подивилася  те,  зацікавило  ось  це,  а  ось  це  відштовхнуло.  Не  можу  закликати  також  прочитати  або  подивитися,  та  щиро  бажаю  поділитися  враженням.  Так,  як  поділилася  б  з  другом  –  чи  з  можливим  другом.

І  нехай  це  буде  рецензією  на  мене  як  на  рецензента.

21  березня  2023

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980287
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.04.2023
автор: Валентина Ржевская