gethsemane

невже  лиш  я  не  сплю  цієї  ночі?
петре,  іване,  якове!
невже  ніхто  не  чатуватиме  зі  мною?
петре,  іване,  якове!

батьку,  на  тебе  я  сподіваюся;
боже,  до  тебе  звертаюся:

відведи  від  мене  цю  чашу,
й  нехай  буде  воля  твоя  на  те,
щоб  я  не  скуштував  тієї  отрути,  що  в  ній,
бо  ще  не  пив,  а  вона  вже  мене
палить  зсередини.
вже  не  маю  тієї  рішучости,
як  напочатку.

ти  напутив  мене,  і  сповнив  мене  завзяттям,
а  тепер  я  втомився,  й  гірко  сумую.
так,  я  старався,  і  перевершив
здається,  всі  сподівання.
я  змагався  три  роки,  й  вони,  ці  три,  
стали  мені,  як  тридцять.

я  зробив  так  багато  ―  чи  загадав  би  ти
зробити  ще  й  більше  людському  синові?
загадав  би,  але  якщо  я  помру,
мій  подвиг  цим  і  завершиться,  ―
скінчаться  й  мої  страждання.

виконай  те,  що  мені  призначив:
нехай  мене  зневажають,
нехай  мене  б'ють,  принижують,
нехай  мене  зрештою  приб'ють  до  стовпа.  ―
а  я  лиш  хочу  знати,
знати  свого  бога.
хочу  побачити  господа:

чому  я  повинен  померти?  є  лиш  одна  причина:
для  того,  аби  самому  уздріти  його  лице.
та  чи  стану  я  більш  значним,
чи  знайду,  коли  буду  мертвим,
милість  в  його  очах?  чи  призначено  вже  мені
винагороду  за  таку  тяжку  пожертву?

дай  мені  знати,  що  ця
пожертва  не  є  даремною,
і  матиму  силу  здатися
на  поталу,  поглум  та  смерть.

дай  мені  знати,  яка  твоя  воля,  господи!
в  чому  причина,  щоб  я  конче  помер?  ―  помру,
певно,  для  тебе  лиш  важить
де  та  коли,  ―  а  необхідність  цього
вже  записано  в  тебе  в  книзі.

так,  я  помру,  й  ти  зможеш
мовчки  спостерігати
муки,  що  їх  терпітиму  ―
мовчки  й  спостерігай.

напочатку  я  був  по  вінця
сповненим  сил  та  завзяття,
а  тепер  я  занадто  втомився,
тому  й  журюся  та  плачу.
три  роки,  що  я  старався,
минули,  як  дев'яносто.

чому  ж  тоді  я  боюся?
мій  шлях  добігає  кінця,
незабаром  вже  буде  по  всьому.
боюся,  бо  те,  що  почав  ―
на  те  була  твоя  воля,
господи  ―  не  моя!  хай  твориться  воля  твоя:

вип'ю  цю  чашу  гірку:  чашу,  мені  призначену:
вбий  мене,  розіпни,  виточи  з  мене  всю  кров,
розтопчи  та  зневаж  навіки  перше,  ніж  я  передумаю;
нехай  буде  воля  твоя  навіки-віків;  амінь

https://www.youtube.com/watch?v=CxG9cCEydbo&list=PLSKPkjvYf8NjwW0Hi8ESPCeWlo65TaYMj

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980316
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.04.2023
автор: Lesley