Один пан наскладав багато грошей, і вирішив побудувати собі хату.
- Тому запрошені, - вихвалявся перед своїм братом через телефон, - найкращі, перевірені своєю роботою майстри. То не будь-хто, а справжні знавці свого діла.
В підсобники найняв двох однокласників, що жили по сусідству. І ще одного високого, та завжди привітного юнака, що жив з бабусею неподалік. Той хлопець багато молився і дуже зрадів, що Бог почув його так швидко. І він зможе допомогти бабусі, а також здійснити свою мрію, навчатись в духовній семінарії…
…Кожного разу, коли власник будинку привозив матеріал, чи ще щось, чорна кішка переходила йому дорогу. Чоловік одразу злився, і кричав до наймолодшого працівника:
- Ти тепер будеш за неї відповідати, бо вона, як перебіжить, то ще й не пощастить. По дорозі колесо проб’ю або ще щось зроблю.
Ну, а хлопець лиш тільки усміхнувся, і не сприймав оці слова серйозно:
- Та то нічого страшного. Все буде добре! Не переймайтесь нею, вона нічого злого тим, що йде, не чинить, - заспокоїв.
Нащо пан реагував невдячним поглядом і бурмотів:
- Я тобі гроші плачу, і наказую! Мусиш те виконувати!
Але через шум невтомної мішалки нічого не було чути. І старанний помічник чемно виконував свою роботу.
А пан, більш ніж того, що матеріал привозив, ще й працював у себе на подвір’ї. Зварював різні конструкції, тому він по кілька разів їздив. То десь поїде, то знов приїде. Ну а сусідський котик, знову біг собі через дорогу. Так було йому зручно. Побачивши його, пан почав кричати ще більше. Та Микита, таке було ім’я підсобника, за кішкою не контролював. Бо ніколи раніше такого ще не чув, коли читав Біблію. Чи в Храмі Божому священник, ніколи про таке не казав... Щоби кіт впливав на людське нещастя. Ото вигадав собі... Всміхнувся.
…Юнак віднісши відра з відсівом, йшов назад, щоб зачерпнути ще. Перейшов перед господарем з пустими відрами, а той за своє...
- Та як ти так можеш, та ж не пощастить! От може на кількох сантиметрах помилюсь, і все коту під хвіст! Поклади хоч туди цвяшок чи камінчик, що не бачиш, я йду!? Так теж, не потрібно робити, хоча б перечекав!
А Микита тільки посміхнувся і запевнив:
- Та це ж нічого страшного. Все буде добре! Не беріть таке собі у голову. І ба дивак, не знаючи про що господар казав йому, дивувався хлопець.
А пан нагадав:
- Та я ж тобі гроші плачу! А ти таке твориш. Хочеш, щоб щастя не було тут?! Вказав пальцем на свою ще незакінчену хату, і пішов до гаража.
Та Микита не задумувався над тими словами, і далі ходив зачерпував, висипав і повертався з пустим відром. А пан тільки й ходив по подвір’ї з рулеткою в руках, шукаючи відповідний метал та постійно лиш виказував своє невдоволення. Хлопець перейде з пустим, а той вже повний люті. Постоїть, почекає коли той наповнить і тоді вже радісно переходить.
- Ооо, так мене можеш переходити хоч кожного дня!
Минуло трохи часу, як почалось будівництво, а все тривало так, без змін у баченні господаря. І майстри вже теж звернули увагу.
- Ну, що той хлопчина такий впертий? Чому він не слухає замовника!? Він хоче показати з себе, що він дуже розумний чи що!? - Але хлопець впевнено за обідом запевняв, що відро немає ніякої нещасливої сили, ніякої магії. Як і чорна кішка, хоче, хай біжить.
А майстри, на чолі, з паном обговорювали ці всі речі так, ніби його слова зовсім неправда. І він ще дуже молодий, бо не знає справжнього значення щастя. Так тривало, поки не збудувалась хата.
Вже все було поштукатурено, пофарбовано, зроблено, як кажуть будівельники, «під ключ». Потрібно було завозити меблі, і все розкладати. Пан бачив, що цей хлопчина завжди старанно працював, хоч і не слухав у всіх випадках його. Це в тих, що не стосувались його роботи, та запропонував ще, якщо той захотів би:
- Слухай, Микито, давай це все, що привезуть, проконтролюєш на своє уподобання, де що має бути. Майстри усе поскручують, а ти лише їм вкажеш, що і куди. Заздалегідь усе сплануй, щоби потім не переносити з однієї кімнати в іншу. Маю надію ти розкладеш гарно, бо ми з дружиною ще їдемо по нові речі. А то, як привеземо все, то повний буде безлад. На це я не маю часу. Ну працюй.
- Домовились?! То не важка робота, і для неї непотрібно бути генієм.
- Так, кивнув головою Микита. І на листку, що пан занотував ще до початку будівництва, приблизно бачив, що і де буде стояти, та й вирішив нічого не міняти...
Майстри не витрачаючи часу усе оперативненько поскручували, і все доволі охайно та гарно виглядало. Пан привіз пакети та ящики з усім, що сподобалось йому та дружині. Забіг, поглянув, схвалив і подався до когось щось зварювати. А хлопчина взявся розпаковувати ящики й розв’язувати кульки. Коли все розпакував, почав розкладати. Спочатку по менших кімнатах. Після, в одній великій, де має бути прихожа. Обирав, де має бути куточок для молитви. Місце, яке б запрошувало до роздумів, допомагало знаходити спокій та тишу, де б зустрічатися з Ісусом щодня. Але ніде не міг знайти ікон. Це для нього було саме головне. Ні одної фігурки Божої, ні одного образка.
- Пан, стільки всього привіз різного, і чи все йому знадобиться!?... А за церковну крамницю чи то забув, чи то навмисне обминув. Це відверто Микиту засмутило, але не здивувало. Бо своїми язичницькими поглядами, він живе і довіряє забобонам, а не Богу, більше, ніж мені років напевне!, - всміхнувся хлопець. Поставив все так, як зрозумів пана.
Згодом пан повернувся з приємною втомою, бо за замовлення отримав гарний заробіток. І з гарним настроєм зайшов в один коридор, інший, все гарно. Картини почепив доволі влучно і шафу-купе поставив там, де здається, що вона тут стояла завжди. І проходу нічого не загороджує. Має смак хлопчисько той, кивав головою начальник. І пробуючи на дотик рукою венеціанську штукатурку, в думках пишався надбаним.
- Я тут борщику приготувала,- тонким голосом вигукнула господиня із літньої кухні. Клич того працівника і сам ходи. А ще вареники, тільки що з окропу на вас чекають, налила смачного чаю.
- Та зараз йду! Дай хай помилуюсь нашою оселею,- біля відкритого вікна відповідав той. Але шлунок з ним був незгідний, тому одразу забурчав. Чому бурчиш, зараз йду!
… Микита тільки ложку із борщем доносив до свого роту, а тут пан вривається. Обличчя мов буряк, із таким вереском:
- Ти що накоїв? Що нерозумний!? Я за що тобі гроші плачу!? Геть з глузду з’їхав!?
А Микита, сидить собі спокійно і дивиться на нього, наче і не розуміє про що мова. Завмерши з ложкою в руці, і знову продовжує їсти.
- Як таке може бути! Поняття не маю, щоб на тільки що привезену стінку, примудритися поставити таке брудне відро від розчину. А збоку, у мій весільний ящик, для збирання грошей, запхати те сусідське кошеня! - розмахує руками наче дерегувальник, пан. Це взагалі щось нереальне! Чому у дверях, які лише вчора поставлені, пороги всі обрізані?!
А хлопець йому відповів:
- В жодному будинку не заведено так, але просто має бути обов’язково, місце для молитви. В кожну оселю потрібно впустити Бога! А у вас, ...у вас його немає. Тому я вирішив, покласти відро, бо ви вірите в нього, і певне до нього і засилаєте свої прохання. Кошеня впіймав, щоб не переходило вам дорогу, і ви мали б таки своє щастя. Пороги я підрізав, щоб могли спокійно щось брати, чи комусь передавати. І не думали більше про те, що через поріг не можна.
Здавалось, що пан зараз вибухне. Бо кипів немов чайник, від люті. Таким його ще ніхто не бачив, напевне він сам. А коли ще почув іржання коня, то геть сказився.
- Ти у своєму розумі, а коняка, що тут робить?! Негіднику!
Микита пояснив:
- Коли все розкладав, знайшов багато підков. Тому й подумав, що в цій хаті коні теж будуть жити...
Забирайся геть! - кричав пан, жбурнувши зарплатнею прямо в хлопця.
Збираючи свої зароблені гроші, які порозлітались по подвір’ї, Микита зауважив:
- Коли будете освячувати хату, то не кличте священника, а у вашому випадку, відразу кличте шамана!
26 травня 2021 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980368
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.04.2023
автор: Володимир Український