Світало… Серце ранок вітало,
Землю вмивали роси і кров,
Твою надію ніщо не зламало
І з попелу ти піднялася знов.
Крізь біль зачерпнула блакиті,
Весняним цвітом рани прикрила,
Зі смутком боролась щомиті,
Бо душа твоя не холодна могила.
Україно, більше жодних кайдан,
Що поневолюють ритм серця і дух!
Лунає голос Життя і жодних оман,
Попри постріли не спинимо рух!
Промінь сонця поволі розсіює дим,
Над полем бою сходить перемога,
В Любові Вічної для нас безліч ще рим,
Хай навік відступає смерть і знемога!
Україно, в дорогу кличе Воскреслий,
Подай Йому свою руку і вийди із гробу,
Лід в нашій історії буде вже скреслий,
Пройдемо з Ним найсуворішу пробу!
Вікторія Болібрух
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980391
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.04.2023
автор: Вікторія Воля