Вчора Нюська по обіді завітала в хату.
Уся з себе загадкова, вся така пихата.
Йой, кажу, уже ділися, діставай скелети
З тої шафи, де складаєш всі свої секрети.
Та розказувать почала: "Зайшла до фейсбука
А там якийсь джентельмен у друзі постукав!
Я одразу прийняла, бо ж такий прилічний.
Фотографії і профіль... Почав писать в лічні.
Виявилось - мільйонер! Значить буду пані!
Продам свиню і корову, ляжу на дивані
Десь у Лондоні на віллі, чи на яхті в морі
Океани з ним ми будем мірять неозорі.
Я вже згодна нині їхать, бо уже за сорок!
А тут значить мільйонер встрілив, наче корок!
Хоче вислать мені тищу! Їй Богу, не жарти!
Просить вислати лиш мізер - розблокує картку.
Сто долярів поміняю. Біжу вже з розгону.
Бо то мізер. Лиш зарплата... Буду мать мільйони!"
-Тр-р-р-р! Кажу я їй. Спинися! Промий собі мізки!
Бо до твого бережка ... не гімно то тріска!
Подивись у телефона, на мого фейсбука.
Там у черзі мільйонери: " Візьміть на поруки!".
Як один : усі вдівці! Й очі... такі чесні!
Принц з Дубаїв, лорд англійський - без мене нещасні!
Вже отих чинів найвищих із усього світу
Штук вже тридцять назбиралось, мирового цвіту!
Дружно просяться у друзі. На місці тупцюють.
Всі чекають, що їм Нюськи картки розблокують!
16/04/2023 Валентина Дацко /Урода
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980421
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.04.2023
автор: Гонорова пані