* * *

                           1

Ідіть  до  Бога,  люди.
Душею  змореною  йдіть.
Святим  прозрінням  повніть  груди
І  за  минуле  не  судіть.
Весна  несе  благословення.
Нас  не  забули  ні  на  мить.
Святого  Образу  Імення
На  скривджених  устах  звучить.

                                     2

Душа  обійми  розкриває
Святому  Образу  навстріч.
І  промінь  сонця  знову  сяє
І  розриває  темну  ніч.
Минулі  дні  такі  далекі,
Такі  реальні  і  сумні.
Летять,  летять  туди  лелеки
На  крилах  дійсності  ясні.
Лягла  на  серце  тиха  радість  
І  полонила  все  єство.
Зійшов  Христос,  як  вічна  благість,
Священних  істин  торжество.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980470
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.04.2023
автор: Йосип Петрик