Пульсує кров невпиною жагою,
А руки просять дайте лиш вогню
Втомилися душа давно від болю,
Але живу щодень кайдани рву.
Розквітне вірш на рваному папері
Серед руїн буває теж весна
Я тут живу... Це не сюжети для містерій:
Війна, страх, відчай, боротьба.
Я тут живу, душею проживаю
Свій кожен день вкарбовую в слова.
Із вірою Псалми Давидові читаю
Серед руїн буває теж весна.
Пульсує кров невпиною жагою,
А руки просять дайте лиш вогню.
Поезія, мов маніфест до бою
Весна квітує... Вірю і живу.
© Ігор Козак
17.04.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980471
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.04.2023
автор: Ігор Козак