Не знаю де свої, а де чужі,
Не знаю чи живі, чи може мертві.
Я сам вже далі, аніж на межі
Лежу у полі і не хочу вмерти.
Не хочу в пекло і не хочу в рай,
Ще маю цілувати Перемогу.
І у мені щось просить: «Не вмирай!»
І я молюсь, і ви моліться Богу.
Летить снаряд, здригається земля,
І вкотре рана заболить сильніше,
Я – безпорадний, наче немовля,
Бо небезпека – справа і лівіше.
Моліться, люди, я вас так люблю,
Не так самотньо буде в цьому полі.
З братами легше бути на нулю,
Ані ж на волі бути у неволі.
Я чую поряд ходять вороги,
Моліться, люди, чую: ви – зі мною.
Перемагають наші навкруги
І я живим виходжу з цього бою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980543
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.04.2023
автор: Шостацька Людмила