Я відав любов, та несправжня вона.
За нею не тужу я зовсім.
Я бачив: по світу десь ходить весна,
Що холодом схожа на осінь.
Мене цілувала, тебе цілував,
Казали з тобою “кохаю”...
Ти, мабуть, вже знала, та я ще не знав,
Що щастя на світі немає.
Є радісний сум, і є радість сумна...
Були ми лукаві обоє.
Впивалося серце, немов од вина,
Твоєю захоплене грою.
Сміялися з мене північні вітри,
І хмари жорстоко знущались,
А спомин про тебе так душу ятрив,
Що серце сльозами заллялось.
Та тільки-но сонце розбило печаль,
Поділися сльози невтішні.
Любові твоєї, на жаль, вже не жаль,
До мене вернулась усмішка.
Я відав любов, та несправжня вона.
За нею не тужу я зовсім.
Я бачив: по світу десь ходить весна,
Що холодом схожа на осінь.
6-7.08.1998
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980644
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.04.2023
автор: Ти-2