Люблю грозу на початку травня…
Ф. І. Тютчев
Перша гроза
Іще далеко, на підході,
Грозила весняна гроза,
Така хмаринка єгоза –
Щоб звірити громовідводи…
Враз темінь, місто оточивши,
Що навіть пси, почувши звук,
Всі в укриття – страх лине з вух,
На лапи голови схиливши.
Тут громовержець показав,
Хто тут при владі в миті треті,
Усі відкинув етикети –
Блиск плазми аж у сто мушкетів –
Органом гримнув, все сказав!!!
Як блимнуть лампочки, ще й в такт!
Старенькі всі перехрестились,
Перед іконою схилились –
Вже з Небесами є контакт!
І ніби з відер вниз вода,
Дахами град забарабанив –
Давно так дощ не хуліганив,
Мо дочекалися суда?
Не вулиця – а звіробій,
Під дах прибігли, ледве дишуть,
Стоять всі мокрі, як ті миші…
Із посміхом навперебій:
– Грозу зустріть раніше травня,
Не є прикмета тут погана?
Та ну? – Прикметам вихідний!
Цей клімат вже гуля над світом,
Назвати це не можна грою –
Як ВИКИДАМ не "стать стіною»,
То й пеклом стане навіть літо…
19.04.2023 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980651
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.04.2023
автор: Променистий менестрель