Зелений змій кохання

Шановна  публіко  у  формі  охоронців!
У  формі  продавчинь  і  прибиральниць!
Спішіть  насолодитись  бенефісом!
І  оцініть  мугикання  і  танець!

Станцюю  вздовж  поличок  із  пляшками,
На  клавішах  скляних  для  вас  зіграю
Я  рок-н-рол  темтячими  руками,
У  кошик  самоцвітів  назбираю!

Без  них  і  ви,  і  я  –  сумні  примари
У  лабіринтах  сумнівів  і  спогадів.
Загублені,  дурні  мішки  з  кістками,
Кормушка  комарів,  ґедзів  і  оводів!

Додам  до  крові  рому  й  вин  рубіни!
Корунди  кальвадосу  і  портвейну!
Змочу  кишки  цитринами  текіли!
І  хризолітами  лікерів  і  абсенту!

Алмази  джину,  грапи  і  горілки
Дадуть  зіницям  сяйво  діамантів!
Опали  і  топази  бренді  й  віскі
Нас  інкрустують  силою  гігантів!

Бурбону  й  коньяку  ясні  циркони
Зміцнять  кістки,  покращать  настрій!
Берил  куантро,  вермуту  шпінелі
Богами  зроблять  –  недругам  на  заздрість!

Так!  Я  впустив  одну  недбало  пляшку!
Ще  кілька  в  запалі  змахнув  візочком!
Хіба  це  привід  дихати  так  тяжко?
Все  відшкодую!  Відпустіть  сорочку!

О,  Віолето!  Мій  адміністратор!
Володарка  сердець  й  бісівська  врода!
Вологих  мрій  і  дум  моїх  куратор!
Звільню  з  полону  Вас  –  лиш  дайте  згоду!

Як  бачу  Вас,  то  хочеться  хреститись!
Який  овал  обличчя,  погляд,  вії!
З  пекучим  квітом  вуст  я  прагну  злитись
У  поцілунку  пристраснім!  О,  мріє!

Підскочу  я  по  Вас  десь  так  о  сьомій.
Ні,  за  кермо  не  можна  –  старі  рани.
Я  пригощу  коктейлями  красуню,
Писатиму  портрети  –  на  дивані!

О,  Віолето!  Сильна,  владна  жінко!
Коритимусь  я  Вашим  всім  наказам!
О  ні!  Не  розбивайте  хворе  серце!
Ні,  я  не  пив!  Не  пив,  авжеж,  ні  разу!

Я  бачу  жаль  в  очах  прекрасних  Ваших.
Не  варто,  мила,  сум  Вам  так  не  личить!
Лиш  дайте  час  –  зроблю  я  вибір  кращий
Між  Вами  –  і  пляшками  на  полицях…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980690
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.04.2023
автор: МАКСИМ САЛЬВА