Я не ціную погляд чи ходу...
Чи вдало зіграну виставу.
В тіні не жити? Я живу -
Що гірше бачу - краще навіть знаю...
Я не ціную за поставу чи слова.
Та й голос абонента неважливий...
Чогось моя примружена душа
Тікає від людей, що буде сили.
За ноти поважаючи думки,
Впаду не раз, забивши серце дуже.
За що людей цінуєш саме ти,
Мій досі незнайомий смілий друже?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980722
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.04.2023
автор: Тетяна Білогай