Поперла вовча зграя
Російських дикунів.
Покидьку в троні догождая
Бо звикли логіки рабів.
Бо їх діди вже так робили.
Їм баби родять ще синів.
Щоб красти,. Тим вони і жили,
В жебрацтві дохли, та співали
Царьові-батькові служили..
З війною крали та вбивали.
З цінічною зухвалістю катів,
А баби знову ката їм рожали.
З благословення ченців.
На марно все! Тут Опір їм з1явився .
Охоронять і небо, і золото ланів
А цар, їх щур, у троні засмутився,
Сховався в нору, від людських очей
Від зляку зблід, дияволу молився.
Та мир впізнав злодюгу всіх ночей!
І сповістив спіймати та приперти к стінці,
Судити, вирок дати, та плюнути серед очей.
Та кинути за грати, а краще ешафоту, з Верьовкою, як жінці…
20.04.23.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980725
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.04.2023
автор: Романьков