Усе пережите залишиться в минулому часі,
хіба що він повертатиме до спогадів циклічно.
Я стою, немов на озелененій плющем терасі,
виголошую своє життя вільно і публічно.
Я розказую про все хороше і про все погане,
стоптую в ходьбі по дошках босі п’яти.
Кожне слово, кожен звук – це життя придане,
що спирається на голі аксіоми, постулати.
Я розкажу, аби лиш слухали та розуміли,
розкрию повністю свою колючу думку,
не розумію, де візьму на це в собі я силу,
та розкажу, я іншого не бачу порятунку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980742
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.04.2023
автор: Андрій Лагута