О, мово рідна, як почую
Тебе, в мені мов щось тремтить,
Що в час важкий, коли сумую,
Журливе серце веселить,
А в час, як радість делікатно,
Його голублячи, торка,
Її примножує стократно
І з нього вже не відпуска.
О, мово рідна, так, існує
На світі безліч інших мов,
Але від тебе лиш вирує
У жилах життєдайна кров.
Звучить, як музика, чудово,
Неначе пісня солов’я,
Твоє крилате кожне слово.
Не можу жить без тебе я.
Без тебе я, мов сиротина
Без прихистку та без тепла,
Неначе безпросвітна днина,
Немовби птаха без крила.
Адже в мені ти оживляєш
Впродовж всього мого життя,
Коли до мене промовляєш,
Найкращі думи й почуття,
Аби на білім світі цьому
Не просто так собі я жив,
А щоби всім я і усьому
Лиш гідно повсякчас служив,
Уносячи у світ цей власний,
Хай і малий, одначе вклад,
Аби завжди цей світ прекрасний
Буяв, немов квітучий сад.
О, мово рідна, я порою
Не тільки вірші ці пишу
Й балакаю, але й тобою,
Немов повітрям тим, дишу.
Євген Ковальчук, 27. 05. 2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980773
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.04.2023
автор: Євген Ковальчук