Весна...
Ні аромату, ні смаку,
Ні вітру дотик я не відчуваю -
Вітрила - крила впали.
В гамаку
Гойдаюсь, та ніяк не засинаю,
Аби прокинутись уранці -
Все мана,
Наснилось, не було зими, жахіття.
Не засинаю...
В темряві сама,
Як сірий птах сховавшийся у віття.
І не чипайте -
Я ще вниз лечу,
Поки від дна не відштовхнусь угору.
Щось зрозумію
І чомусь навчусь,
Та вилікую душу трохи хвору.
Я в мертвій точці -
Скоро знову злет.
Глибокий вдих під небом із зірками -
Серед комет, болідів та планет
Світ обійму я крилами - руками.
І знов вітрила білі оживуть,
Життя всміхнеться без сарказму, щиро...
А зараз хоч би трошечки заснуть,
Щоб сил набрались стомленії крила...
21.04.23
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980857
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.04.2023
автор: Наталі Рибальська