Скоріш рюкзак на плечі, братці,
Негайно вирватись туди –
О, милі ви мої спартанці,
Де із джерел кришталь води…
Де трави буйні, шовковисті,
У зорях прірва від небес,
Сузір'їв там блищать намиста,
Багаття нам у дар – себе.
А вранці знову стежка лісом,
Де висі в хмарах, Чатир-Даг –
Нам не страшні ті прямовиси,
Перед взяттям висот – аншлаг.
Які ж то види нам відкриєш
На всі чотири сторони,
Озоном висоти опоїш,
Чар обдаруєш неземних.
Рюкзак полегша в посиденьках –
Гарячий чай і бутерброд,
Тож пальничок шипить маленький,
Повеселів чеснИй народ.
Весняних квітів первозданність
І спів пташиний, навіть тут,
Як древніх скель приємна пряність,
Летіло ехо на версту…
... Шкода, та вечір наступає,
Тож друзі – вже й назад пора,
Вже й Місяць перламутром сяє –
Прощай, улюблена Гора!
22.04.2023 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980939
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.04.2023
автор: Променистий менестрель