В протиріччі думок народилася правда гірка,
і не стримавши подив, відразу просилась на волю.
Повноводилась в квітні гірська норовлива ріка
й наче правда моя понеслася у світ без контролю.
Хоч у водах її ніби в дзеркалі , кожен святий,
бо чого вимагати від вміру слабкої людини?
Відмивали від бруду обман але тінь чистоти
не ходила за тими хто брав її вперто на кпини.
І куди не піти та за силою правди нема,
і з лупою не знайдеш її у багатих хоромах.
Перед Господом часто в розмові людина німа,
не закладена віра в манірних її хромосомах.
Вся та правда смішна, коли маска вкриває лице,
за брехнею ховатися легше, бо всі ми актори
Хтось боровся за правду мечем, хтось водив олівцем,
але програна битва. Фінал. І невдалі повтори…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980953
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.04.2023
автор: Тарас Слобода