Наступного разу все глибше й тепліше
вдихати повітря я буду крізь сон.
Моя підсвідомість щось лагідне пише,
хоч спогади тиснуть ще сотнями тонн.
В небесній блакиті вбачати месію,
ходити по колу, чекати листів,
зануритись в спогади і рефлексію,
де сплуталось все серед сотень дротів.
Наступного разу ще битиме струмом,
незвично і сильно, та будем живі
іти за маршрутом, наспіваним шумом,
залишивши капці у мокрій траві,
чи на невагомих молочних стежинах
й ступати босоніж на зоряний шлях.
Знаходити час у житті по скалинах
і щось видирати з думок наче цвях.
Не маючи голосу зовсім і слуху
дарма нарікати на втомлений світ,
співати про щастя, бажаючи руху,
ховатись від сонця, що сходить в зеніт.
Жадати розгледіти знову і знову
в суворому натовпі твій силует,
Створити нову, ще не чувану мову,
але зберігати про неї секрет.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980955
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.04.2023
автор: Ася Оксамитна