ЛЮДИНА ТИ?
( Кожному ординцеві )
–- Людина ти? Та буть цього́ не може!
А що ж людське́ в собі́ ти віднайшов?
Дивлю́ся – то нічо́го і не схоже.
Мене вбивать в мою́ домівку йшов!
В людини є душа, і мізки, й розум,
Є серце, совість і здоровий глузд.
Людина не несе́ кому́сь загрозу,
Й не накида петлі́ й всіляких вузд.
Людина ти? Це лиш людська́ подоба,
Потвора ти, і не́люд, й сатана,
В тобі́ лиш звірство і страшенна злоба,
Що нищить все прекрасне й розтина.
Уявлення людини ти не маєш!
Чи може знаєш ти ціну життя?
Ти лиш катуєш, нищиш, убиваєш…
Це все нотується й не пі́де в забуття.
Хіба людина йде кого́сь вбивати?
Хіба людина спричиняє біль?
Чи здатна горе ко́мусь завдавати,
Ввірвавшись в інший край хтозна звідкіль?
Зробивши все це – кажеш що людина?
Немає й слова, ким ти дійсно є!
Прийде́ лиха за скоєне година
Й за скоєне отримаєш своє́!
Людина? Та це зовсім не про тебе!
Хіба що про людину ти лиш чув.
Людиною прийти у світ цей треба,
Щоб все життя на цій посаді був!
22.03.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980964
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.04.2023
автор: КОРОЛЕВА ГІР