Україно, певен, ти
Ворога перемогти
У двобою зможеш.
Прийде дивний цей момент.
Ти його здолаєш вщент.
Ти все ж переможеш.
Переможеш в боротьбі.
Посміхнеться і тобі
Доленька. Здолаєш
Ворога ти у бою.
Силоньку пізна твою
Він. Її ж ти маєш.
У тобі вона, немов
Кров, тече. Її прийшов
Час застосувати.
Тож йому ти не корись,
А хоробро з ним борись,
Україно-мати,
За дітей – дочок, синів.
Ворог той так знавіснів,
Що й їх убиває,
Бо ні краплі співчуття
Він до них і до життя
Їхнього не має.
Як таким жорстоким буть
Можна? Важко це збагнуть,
Може, й неможливо,
Та я певен в тім, що час
Мирний прийде і до нас.
Станеться це диво,
Україно, а війна
Ця жорстока та страшна
Піде у минуле
Назавжди, на цілий вік
І не буде більш повік
Душу й серце чуле
Різати, немов ножем,
Обпікати, мов вогнем,
Без жалю краплини.
Будуть добрі почуття
В них впродовж всього життя
В кожної людини,
Що в тобі живе, моя
Україно. Мить твоя
Світлая настане,
Та триватиме вона
Вік, як скінчиться війна,
Як війни не стане.
Ще недовго їй іти.
Змусимо її піти
Ми, твої всі діти,
Україно, щоб життю,
Йдучи навстріч майбуттю,
Кожну мить радіти
Із тобою. Ти одна,
Україно. Нас єдна
Всіх до тебе світла,
Чиста, ніжная любов,
Що у серці знову й знов
Квітне, мов розквітла,
Гарна квітка навесні,
Наяву, а не у сні.
Ця любов не має
Жодних меж в собі. Вона,
Дивовижна, чарівна,
Ніжно обіймає
Наші душі та серця.
Тож ми будем до кінця,
Україно-мати,
Захищати всі тебе.
Буде небо голубе
Мирним. Будеш мати
Волю та свободу ти
І надалі. Будеш йти
У майбутнє з ними
Лиш прекрасне, чарівне,
Неймовірне, неземне
Стежечками тими,
Що до нього й приведуть
І тебе, і тих, що йдуть
Ними із тобою,
Україно рідна. Край
Прийде тим, які у край
Твій пішли війною.
Ця ж війна їх перетре
В пил, з лиця землі зітре
Назавжди. Здобудеш
Перемогу ти й лишень
Кожен неповторний день
Процвітати будеш.
Євген Ковальчук, 18. 03. 2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980975
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.04.2023
автор: Євген Ковальчук