Небо п’ють криниці,
Повняться по вінця.
Їм щоночі сниться
Місяць круглолиций.
Він раніш приходив
Умивати личко
І шукав насподі
Зо́рі невеличкі.
Та чомусь у хмарах
Заблукав давненько,
Не виходить зараз.
«Де ти, місяче́ньку?
Сумно нам, самотнім,
Но́чами без тебе,
Не летять сьогодні
Зіроньки із неба.
Вийди, місяченьку,
Вмий щокате личко», –
Голосом тоненьким
Вговкують кринички.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981026
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.04.2023
автор: Оксана Дністран