Налив вже не білий, а – сивий,
Горбатий і трохи кривий,
А був він, як батько красивий.
Він слухав ноктюрни трави
І знав всю симфонію сонця,
Романси дощів та вітрів,
Життя проминає чи сон це?
Налив, як і я постарів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981068
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.04.2023
автор: Шостацька Людмила