Плаче білая тополя,
Бо зрубали дуба,
Ось така жіноча доля,
Як приходить згуба.
Як безжальная сокира
Розріза повітря.
Як вістрЯ своє встромила
В стовбур дуба й віття.
Приспів:
Ой, біла тополенька,
Вітер в полі свище.
Оплакує доленьку
Удовиці нишком.
Впав коханий на сирую
Землю непривітну.
Молодого дуба стрІла
Гибель ненаситна.
І зітліє чуб зелений,
Трава віти вкриє...
Побратима ушанують
Клени молодії.
Приспів:
Ой, біла тополенька,
Вітер в полі свище.
Оплакує доленьку
Удовиці нишком.
А тополя вже не плаче
Сльози всі пролила...
Лише віттям лист дубовий
Міцно обхватила.
Овдовіла сиротина,
Коси сумом вкрило.
Ніччю стала біла днина -
Їй відтяли крила...
Приспів:
Ой, біла тополенька,
Вітер в полі свище.
Оплакує доленьку
Удовиці нишком.
Chara Vinna
14.04.2023
P. S. Хто бажає написати музику? Чекаю пропозиції.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981103
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.04.2023
автор: Chara Vinna