Вередує вітер: то подме, то стихне,
То навіє думи, принесе печаль,
То розвіє болі, знеохоту їхню,
То сховає радість за сумну вуаль.
О спинися, вітре! Не принось страждання.
Не торкай поривом струни у душі.
А помчи за хмари й до самого рання
Наодинці з ніччю ти мене лиши.
24.07.1998
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981137
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.04.2023
автор: Ти-2