Остання жменька падає землі
В краю чужім на домовину.
"Прощайте, милі серцю солов’ї -
Щемко в душі так без зупину.
Прощай, матусю, і, даруй, що так
Склалася доля по життєва...
Зринав у пам’яті не раз гопак -
Усмішка в танці татусева.
Й хліба стеблом вклонялися землі,
Котра мене саму зростила.
"Курли", - кричали журавлі,
Босоніж я по ній ходила.
Прощай, сестро, і вся моя рідня,
Із вами подумки я нині.
Наповніть келихи в моє ім’я -
На вічну пам’ять - по краплині.
Відходжу тихо вже на Небеса -
Вернуся птахом до схід сонця.
Озвуться піснею мої вуста,
Крильми постукаю в віконця."
24.04.23
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981144
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.04.2023
автор: Валентина Ланевич