Я скину вериги людяності,
Вийму з серця любов, змахну доброту із лиця,
Відтаврую душу гідністтю
Й одягну важкі обладунки бійця.
Я забуду, що був мамi сином,
Злістю відточу холод меча,
Загорнуся схимницьким димом
І з побратимом стану плечем до плеча.
Я не зміню прадавні традиції-
Хрест накладу від діда-отця,
Невідмовну зроблю пропозицію-
Нищити стерво до його кінця.
Божий триб'ют в однострій одягається.
Віщування - немов із листа.
Узький в догадках втрачається,
Чекає яка його мста.
Глину на вражій крові замішаємо,
Щоб збудувати нове життя.
В жаданну Весну зустрічаємо
Друге пришестя Христа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981189
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.04.2023
автор: олена гай