Летять за обрій наші думки,
Вже чорні скроні посивіли.
Вони біжать, як сріблі струмки
І їх спинить ми не зуміли.
А мрії ідуть по вершині
І малюють нові картини.
Відпочивають на ялині
Та звільняють від нас рутини.
А наші роки формують нас
І нотують миті у скрижаль.
Їм непідвладний невтомний час
І у кожного своя мораль.
Хтось зустрів цю одвічну любов,
Що народила нове життя.
Одягнула душі із обнов,
Впевнено іде у майбуття.
Життя цікаве і барвисте,
Генерує всі наші думки.
Буває сіре і врочисте,
Необхідно дійти до мети.
Хай тривоги нас не лякають,
Ми здолаєм всі перешкоди.
І хай надії не зникають,
Ми дійдемо до нагороди...
©: Віктор Варварич
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981206
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.04.2023
автор: Віктор Варварич