Засіяла мати садок біля хати,
Саджала там квіти усіх кольорів.
Від щастя хотілося дуже літати
І душу відкрити для почуттів.
Садочок із ранку кропила водою,
Співала тихенько, щоб швидше росли.
Ступала в рядочки босою ногою
І квіти листочки до сонця тягли.
І от через місяць розквітнув садочок,
Але усі квіти червоні, мов кров.
І б’ється у шибку горобчик-синочок
І просить душа, вже других молитов.
А мати б злетіла, до самого Бога,
Та крила зламали, як квіти в саду.
У сина скінчилась земная дорога,
І мати голосить -З тобою піду!
Заплакані очі і чорна хустина,
Давно не ступала нога у садок.
Зів’яли рядочки, сумує родина,
Шукає в молитвах з тобою зв’язок…
26.04.2023р. Олександр Степан.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981341
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.04.2023
автор: Степан Олександр