[i]Байдужість витіснить поталу...[/i]
Знову сліди залишали чорнила
Фарбами куряви литих пожеж.
Я знемагала, вбивала, топила,
Тільки б не чути безоднею веж,
Тільки б не кидати сором у небо...
Вже не згадаю безві́сне ім'я.
Дотиком зіткано зважене вето
Ніжного мовлення сум-ліхтаря...
Я збайдужі́ла...надовго і твердо,..
Мовби троянда у пишнім саду.
Я відчувала, що все це відверто,
Може, до болю твоїх авеню...
18.04.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981374
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.04.2023
автор: Сара Ґоллард