В скорботі мати іде поволі,
Туди де зріє колосся в полі,
Вона готова усе зробити,
Щоб її дітям в спокої жити...
Руками легко вона торкає:
Колосся в полі з вітром хитає,
А вона сина з війни чекає,
Й милості в Бога вона благає...
І Бога просить війну спинити,
У Мирі й Правді всім людям жити...
Щоб повернувся синок додому,
А воєн в світі не було ніколи...
В скорботі мати і нині ходить,
І допомогу у Бога просить:
Щоби проснулись всі українці,
І не топтали землю чужинці...
Щоб усі разом стали до бою,
І затулили всій край собою,
Вигнали орків усіх в росію,
Мир і повагу з нею й я сію!!!
Скорботу мати в полі лишила,
Додому тихо йшла і молилась,
Щоб Україна квітла житами,
А її діти жили для мами!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981440
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.04.2023
автор: геометрія