всі маленькі милі немовлята сплять у своїх колисках;
батьки цього міста не сплять, дебатують своє питання:
на часі — реінкарнація буцефала, коня демократії,
тому городяни повинні зберігати залізний спокій.
привид прекрасної starr вручає свою особистість
jezebel, старшій черниці над усіма черницями,
щоб тій було зручно плести насильницьку лису перуку
для достойного jack the ripper, голови комерційного суду.
його нова наречена, трохи слаба на голову,
плаче, реве та стогне: [i]я стала такою не вчора,
а щойно! покличте лікаря![/i] лікар її оглянув,
познімав з неї всі уроки, й призначив сеанс целібату.
ось він приходить, довго човгає перед дверима;
увійшов, роззирнувся, надувся, й каже до молодої:
вам не показано плакати! ваша гідність — гірка пігулка!
можна її проковтнути чи покласти її під язик.
але іван-хреститель замордував розбійника,
й звернувся до ватажка з повагою та шанобливістю:
великий герою, скажи нам простими словами, щоб ми зрозуміли:
чи знайдемо прірву, що поховала б наші гріхи та перегріхи?
ватажок усміхнувся поблажливо, сполохнув газетою муху,
та й каже: смерть скигліям, жалюгідним від ранку до вечора!
й підніс свого пальця, напучуючи невірних та малорозумних:
[i]бачите сонце? жовте курча, але сонце — ні.[/i]
тим часом цар філістимських філістерів тільки й дбав,
що про полеглих воїнів: він клав їм на їхні надгробки
чи не кожному по десятку золотих філігранних щелеп;
а потім кидав за ґрати своїх незагиблих клевретів.
циган давид з паяльною лампою ходив та палив кораблі ворогів.
він зі своїм незрадливим рабом-зброєносцем йосипом
волоцюжив дванадцять років, — зібрав багатющу колекцію
прокльонів від ворогів, щоб задобрити рідного дядька.
нова геометрія плоти, невинної та боязкої,
спричинює славний вихід галилейських книг галілея.
даліла, однак, не рада: сидить в кутку, мов покинута,
та все істерично сміється, аж сльози течуть по лицях.
білле, мій бідний брате! хочу тобі дарувати
в'язанку негармонійних відчуттів та пекельних мук.
сидітимеш весь в кайданах тут на вершечку світу,
тебе обійматиме cecil demille доки помреш умиротвореним.
там, де ma rainey з beethoven поділяли подружнє ложе,
тепер бойові тромбоністи марширують довкола щогли.
національний банк продає тридорожню карту
до місяця, до повноліття, до перестарілих лип.
я заграв би, щоб ти її вивчив, солодку просту рапсодію:
тоді б ти утримав свою кохану леді від божевілля,
а сам — спочивав би втішно, десь в холодочку, й забув би
той біль, що його завдає надмірне марне знання.
дощ,
а мама пішла на роботу в своїх жалюгідних чоботях;
тато поліз міняти старі на старі запобіжники;
я тупо тиняюся вулицями
з блюзом надгробного каменя
https://www.youtube.com/watch?v=ag-Esuy44ks
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981478
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.04.2023
автор: Lesley