Продовження (епізод 2)
****************************
Навколо вогнища розсілись його друзі.
Бесідують і гріються здаля.
Розмови точаться серйозні, всі в напрузі.
Аж раптом жінки силует, а звідкіля?
Все ближче йде, чіткіший її обрис.
Уже обличчя всміхнене видне.
Підвівся з кола чоловік, відклав часопис:
"Знайомтесь, друзі... Це дружина, до мене!"
Він і чолов'яга, що підвівся,
Товариші, що разом "їдять сіль"
За друга радий.. від очей її знітився...
Збентеження сховати поспішив.
"Яка прекрасна", - в голові його майнуло.
"Гордий який!', - подумала Вона.
У серці защеміло і тенькнуло...
Його чуття заповнили сповна.
В той доленосний вечір закохався,
Але гнав навіть натяк на чуття.
Весь світ великий під ногами захитався,
В солодке пекло перетворене життя.
Став тінню жінки і незримим охоронцем,
За нею слідував, її оберігав.
Вона відчула, зашарілась, мов під сонцем:
"За мною ходиш, а мене ти запитав?"
"Тут небезпечно, жінці тут не місце.
Господарі на ринках мужики.
Жінкам базари, мов для птахи сильце!
Над головою ґльоґають круки!"
"Облиш розмову, я не із лякливих.
Собі я раду дам, за себе постою!
Я ось дрібниць придбала милих,
Поповнять хай колекцію мою".
Chara Vinna
Далі буде...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981489
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.04.2023
автор: Chara Vinna