Чи сплю, а може й ні, та мабуть сниться.
Бо темрява в вікні, а може вже сказився.
По ліжку лап – праворуч ні, нікого,
Ліворуч, раптом – молодиця,
То є подія, і велике дійство,
Мені таке згодиться.
Дивлюсь в обличчя, не взнаю,
Тут правди ніде діти, таке воно собі,
Та що я з нього буду воду пити???
А перси, як хліба дві буханки,
Цілуй, смокчи чи обіймай,
Всі чоловічі забаганки.
І тіло шовкове, м‘яке, податливе й гладеньке,
Та ще й слухняне, й перевертається легенько.
Я Кравчука згадав, що маю, то і маю,
І все Оце моє, його я обіймаю.
Та сон мій не про це, а в тому суть,
Що хочеться цій молодиці вдуть.
По самі ядра , навіть глибше,
З головою щоб туди пірнути.
Та все що тут у цьому світі твориться забути.
Тож відкіля прийшов – туди і повернувся,
Пірнути, з головою геть, та ще й закритись,
І від страшного сьогодення відхреститись.
Аж раптом – Ні! Завчасно схаменувся.
Бо чую - гуркіт, знов летить,
Тож кажу – Ні! Туди ще рано,
Ти Діду щось роби, проснись,
Від тих ілюзій відійди та схаменись.
Тобі отут, на світі цьому є поки що робить,
Думки дурні та й сни пусті пора забути.
Ти ще здоровий Дід, і ворога повинен бити.
Небайдужий . Квітень, 2023 рік
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981510
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.04.2023
автор: Небайдужий