Темний день, такий і погляд
Радість де? Її, немає…
Допомоги просять Бога
Вірить хто, той вимагає.
Тільки поруч небезпека
Все триває та й триває
Тиша є, але далека...
Щось гримить, росте, зростає.
Білий день іде, як чорний
Кривда гірша, ніж отрута
Ворог поруч та потворний,
Тиша…тиша…позабута.
Хмари, небо, наче чисте
Плаче юна наречена
Це не свято урочисте
Це вдова іде, Олена..
Поруч з нею, чиясь мати…
Тихо плаче…, знов сирена…
Де ж ці сили? Де їх взяти?
Ти тримайсь, тримайсь, Олено!
Та тримайтесь, мила мати
Душі людські всі розбиті...
Я не знаю, що казати...
Можу вити, лише вити…
А герої не вмирають!
Знаю точно, вони бачать
Десь у небі... хмари раю
Трохи дощиком лиш плачуть.
Краще буде за півріччя
Так говорять, звісно вірю,
Що орду середньовіччя,
Подолаймо, маю мрію.
За вікном береза плаче,
Біль у серці та й у грудях
Йдемо далі всі терпляче
Буде краще? Звісно буде!
Щоби тишу повернути
Мужність є, надія з віри
Йдемо далі, щоб здобути
Нові щастя орієнтири.
А герої не вмирають!
Вони поруч завжди будуть!
Чорним кольором бувають
Смерті болісні етюди.
Буде день, ще світлий, білий
Знаю я та всі це знають
Чорне стане знову біле,
А Герої не вмирають!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981531
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.04.2023
автор: Алекс Рона