"Фантомно болить корінню, в землі зосталому…"

Фантомно  болить  корінню,  в  землі  зосталому,
і  точать  ножі  кроти  під  твердим  фундаментом.
Сніги  штурмували  дім  і  вертались  талими,
бо  теплиться  щось  всередині  навіть  каменю.

По  фресках  повзе  павук  під  косою  стелею,
щоб  десь  в  бороді  святого  собі    повіситись.
Долоні  болять  долоням,  немов  прострелені,
долоням,  які  відтулені  в  розпал  місяця,

долоням,  які  відтулені  в  розпал  місива,
долоням,  чия  печаль  ще  лежить  на  камені,
долоням,  чия  печать  присягне  воістину
на  кожному  з  крил  троянди,  іще  незайманих,

які  вже  фехтують  з  тишею,  розколисані,
де  вітер  на  перехрестях  міняє  наміри,
де  ми  випадкові,  ніби  латинські  вислови,
надряпані  у  СІЗО  в  одиночній  камері.


                                                                                         06-07.06.20  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981561
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.04.2023
автор: Тарас Яресько