Які ж у тебе , Господи, заграви!
Щоразу, як уперше, Ти вражаєш!
Сідає сонце, й відблиски пожару
На білім цвіті міняться яскраво.
Вишневий сад вібрав кумач небесний,
Що ллє за лісом схований прожектор,
Й уклались ніжно пелюстки рожеві
Перуками на вишнях- баронесах.
Дихнути, зачарована, не взмозі.
Бо скільки днів ховали хмари сонце!
Тепла і світла жалюгідних порцій
Нарізав квітень, нишкнучи в тривозі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981577
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.04.2023
автор: Lesya Lesya