Сліди, сліди... О , скільки їх стежками!
Таких несхожих, як самі стежки.
Коли бувала, й що по них шукала?
Куди спішила ними навпрошки?
Вони то вдалині, то за порогом,
То білий сніг на них, то жовтий лист,
То радо розбігаються на боки,
А то, в одну, натоптану , сплелись.
І хто тільки до мене не заходив!
Жаданий, випадковий і чужий.
Пекла жага, стікали талі води-
Було всього на плетиві стежин.
Іду по них неквапно слід за слідом.
Під ноги стеляться і спомин бережуть,
Життєпис довгий ними віхи мітив,
А десь за ними Бог проклав межу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981661
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.04.2023
автор: Lesya Lesya